Крокуємо українською / Блог Валерії Лакєєвої

Рідна, Україно! Ти така гарна, така мудра і сильна. Твоя доля дивовижна, а історія строката. Скільки відкриттів, скільки злетів і падінь... Скільки моментів, які завжди залишаться у нашій пам'яті та серці. Твоя мужність надихає! Краса твоя неповторна... Діти твої знають ціну свободи та щастя. Твої діти пишаються своєю матір'ю. Ніхто тебе не замінить... Де б ми не були, куди б не занесла нас доля... Ми з тобою! 

  Не говори: в нас мова солов'їна, Бо мова вище, ніж пташиний спів. В її скарбниці - доля України, Глибинна таємниця правіків. Вона нуртує джерелом криничним, Із попелища феніксом встає. Для нації вона гарант на вічність, Тому її так люто ворог б'є. Все заберуть, а залишилось слово. Знов до життя повернемося ми. Лише тому, що не пропала мова, То й ми ще наче люди між людей. Без мови - не створити нам держави, Доріг тернистих - не перебрести! Хай вороги жорстокі і лукаві - Стіною стань і мову захисти! Річ не про те, що мова солов'їна, Бо мова - глибше, ніж пташиний спів. В її скарбниці - доля України, Космічна нерозгаданість віків.                              Микола Лотоцький